СЕМАНТИКА ОРДЕРНОЇ МОВИ В АРХІТЕКТУРІ ПОСТМОДЕРНІЗМУ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Анотація

В статті аналізується семантика ордерної мови в архітектурі постмодернізму другої половини ХХ – початку ХХI ст. і виявляються основні етапи її розвитку. Ордер використовувався упродовж багатьох століть, але не безперестанно, а з великими чи малими перервами. У зв’язку з поверненням і освоєнням стародавніх стилів, проведенням експериментів з їх змішування не лише в окремих витворах, але й у міському середовищі, у ХІХ столітті панівна роль ордера згасає. Цей процес підірвав непорушну віру в універсальність ордерної системи та породив множинні експерименти комбінування ордера з елементами інших стилів. Найбільший удар по престижу ордерної системи як найпоширеної мови було завдано на початку ХХ століття представниками «modern movement», які висунули ідею пошуку абсолютних універсальних форм і очищення архітектури від усіх видів історичної спадщини. Однак модернізму не вдалося повністю викреслити ордер із архітектурної практики і вже на початку 1930-тих рокiв ми спостерігаємо виникнення паралельних із модернізмом процесів формування течій ар деко, котрі знову беруть на озброєння ордерну систему. Гостра критика модернізму в 1950 – 1970-ті роки ХХ століття порушила питання про те, чи правомірно використовувати класичну ордерну систему в Новітній час і яким чином її можна застосувати та як видозмінилась семантика ордера? Це виявилось одним із провідних питань постмодернізму, яке обговорюється й дотепер.