МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОРДЕРНОЇ МОВИ В АРХІТЕКТУРІ ПОСТМОДЕРНІЗМУ

Анотація

У статті розглядаються теоретичні погляди на проблему використання ордерної мови в постсучасній архітектурі і пропонується методологія його дослідження. Матеріал дослідження розділений на дві категорії: 1 - теоретичні праці безпосередньо самих архітекторів-постмодерністів і їх системна інтерпретація в роботах Ч. Дженкса, 2 - критика використання ордерної системи в постмодернізмі як практикуючими архітекторами, так і теоретиками. Показано, що актуалізація класичної ордерної традиції в архітектурі постмодернізму другої половини ХХ століття не була програмною, тобто не постулювалась як загальна концепція або маніфест для всієї професійної сфери. Звернення до історичної спадщини здійснювалося окремими архітекторами в рамках їх індивідуальних проектних практик. Підкреслюється, що авторські спроби теоретичного осмислення цих звернень, хоча і не системно, але спираються на деякі найважливіші терміни з області структурної лінгвістики і семіотики, а практичні досліди будуються на досить вільній інтерпретації ордерної системи. Предмет дослідження – ордерна мова в архітектурі постмодернізму другої пол. ХХ - поч. ХХ1 ст. Він розглядається як знакова система, що включає в себе аспекти семантики, морфології та синтаксису, і розвивається в часі. Обґрунтована пропозиція застосувати метод історико-генетичного дослідження, який дозволить вивчити ордерну мову в двох основних станах: структурному (синхронія) і еволюційному (діахронія). Такий метод дослідження дозволяє вибудувати системне уявлення про ордерну мову і зіставити його характерні особливості на різних етапах еволюції архітектури. Пропонується також застосувати семіотичний і композиційний аналіз з метою виявити зміни в семантиці ордерних композицій, методах і прийомах інтерпретування ордера в роботах американських і європейських архітекторів.