ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ У СОЦІОКУЛЬТУРНІЙ ІДЕНТИФІКАЦІЇ АРХІТЕКТУРНОГО ОБ’ЕКТУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Анотація

У статті розглянуто необхідність розробки механізму ідентифікації архітектурних об’єктів культурної спадщини, котрі в теперішній час сприймаються, як ресурс розвитку у різних сферах діяльності: туристично-рекреаційній, містобудівній, культурно-освітній та інших. Зафіксовано, що сучасна ситуація зі збереження та освоєння культурної спадщини історичних міст являє собою актуальну галузь теоретичних та науково-практичних досліджень, що вирішують задачі з удосконалення правових, організаційних та економічних механізмів збереження спадщини. Виявлено такий важливий аспект міждисциплінарних досліджень, як усвідомлення суспільної цінності пам’ятника, результатом чого є введення різних типів історичної культурної спадщини у сучасну систему цінностей. Авторами статті була розроблена модель процесу ідентифікації архітектурного об’єкту культурної спадщини. Процедура ідентифікації історичних об’єктів у застосуванні до досліджень архітектурно – містобудівної спадщини вирішує завдання соорганізації історико-культурних, соціально-культурних та нормативно-правових аспектів вивчення та збереження спадщини. Було проаналізовано суспільне ставлення до культурної спадщини, що відображає глибинні зміни у сучасній культурі. Вивчення факторів соціальної адаптації архітектурної спадщини було спрямовано на пошук сучасного напрямку збереження та використання історичних об’єктів з урахуванням складання та введення в інформаційну систему правової документації стосовно об’єкту. Ототожнення матеріального об’єкту із масивом інформації перетворює об’єкт у дійсну архітектурну пам’ятку. У статті зроблено висновок, що пошук нових форм соціокультурної адаптації історичної спадщини є дієвим механізмом підготовки та реалізації програм збереження національного культурного надбання, інструментом збереження територіальної ідентичності, культурного розмаїття й традицій.