ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИКОРИСТАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ АКТИВНОЇ МІНЕРАЛЬНОЇ ДОБАВКИ В ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА АВТОКЛАВНОГО ГАЗОБЕТОНУ

Анотація

У роботі проведений аналіз виробництва автоклавного газобетону, в розрізі останніх тенденцій виробництва відомих стінових матеріалів. Зниження енергоємності виготовлення автоклавного газобетону, перш за все, спрямовано на
зниження вмісту клінкерної складової в складі мінерального в'яжучого суміші. Розглянуто питання зниження енергоємності виробництва цементу насамперед за рахунок використання доменних гранульованих шлаків і природних активних добавок. На основі аналітичних досліджень встановлено, що міцність автоклавного газобетону залежить не від марки цементу за міцністю на стиск, а від його мінералогічного складу, тоніни помелу, складу сировинної суміші і режиму автоклавної обробки. Газобетон, отриманий на основі чистоклінкерного портландцементу, має більш низькі основні фізико-механічні характеристики, ніж на цементі з добавкою шлаків. Активні мінеральні добавки природного і техногенного походження є ефективною складовою цементів для автоклавних газобетонів.
Особливий інтерес для виробництва автоклавних газобетонів представляє карбонатнокремнієва порода, за рахунок її хімічного складу компонентів. В якості робочої гіпотези прийнято припущення, що добавку опоковидного мергелю (ОМ) в складі автоклавного газобетону слід розглядати як поліфункціональний компонент, який є джерелом Al2O3 і SiO2, необхідних для утворення еттрінгіта на стадії формування макроструктури сирцю з високим В/Т суміші. Спільне використання доменного гранульованого шлаку, додаткової добавки гіпсового каменю та поліфункціональної добавки
ОМ забезпечують підвищення механічної міцності іжпорових перегородок газобетону за рахунок синтезу низькоосновних гідросилікатів кальцію, які ущільнені продуктами розпаду еттрингіту і «мікробетоном» з продуктів гідратації шлаку.