РОЛЬ ТРИНАТРІЙФОСФАТУ В ЗАПОБІГАННІ КОРОЗІЇ СТАЛЕВОЇ АРМАТУРИ В ШЛАКОЛУЖНОМУ БЕТОНІ

Анотація

Роботу присвячено проблемі запобігання корозії сталевої арматури в бетоні на основі шлаколужного цементу (далі – ШЛ бетон), виготовленого з високорухливої суміші, з використанням розчинних силікатів натрію в якості лужних компонентів. В якості засобу протидії корозії арматури запропоновано підвищення тріщиностійкості ШЛ бетону шляхом модифікації комплексними багатофункціональними добавками (далі – КД), які включають як неорганічну частину, представлену тринатрійфосфатом Na3PO4 .12H2O (далі – ТНФ) як обов’язковим компонентом, так і органічну, представлену поверхнево-активними речовинами (далі – ПАР). Використання таких КД сприяє підвищенню тріщиностійкості ШЛ бетону за рахунок зменшення усадки на етапі раннього структуроутворення, а в подальшому завдяки підвищенню в’язкості руйнування вже сформованої структури. Позитивний вплив КД на тріщиностійкість показано на прикладах при використанні як лужного компоненту ШЛ метасилікату натрію (силікатний модуль 1,0, сухий стан) і натрієвого рідкого скла (силікатний модуль 2,9, густина 1400 кг/м3 ). Показано, що зменшення усадки ШЛ бетону, модифікованого КД складу «ТНФ - портландцементний клінкер - лігносульфонат натрію - глюконат натрію», з контрольного 0,984 до 0,713 мм/м обумовлено зменшенням вмісту води і підвищеним ступенем кристалічності гідратних новоутворень, в тому числі гідроксилапатіту кальцію Са10(РО4)6(ОН)2. В свою чергу, використання КД складу «ТНФ -
гліцерин» і «ТНФ - гліцерин - поліакриламід» забезпечує підвищення в’язкості руйнування структури ШЛ бетоні на рідкому склі за критерієм збільшення відношення міцності на згин до міцності на стиск на 37 - 49 % по відношенню до контрольного складу. Зазначений ефект пояснено збільшенням дисперсності гідратних фаз у вигляді субмікрокристалічних з’єднань.