РЕАЛІЗАЦІЯ МІСТОБУДІВНИХ КОНЦЕПЦІЙ У МІКРОРАЙОННІЙ ЗАБУДОВІ (НА ПРИКЛАДІ МІСТА ХАРКОВА)

Анотація

Поняття мікрорайону має дві сторони: соціально-економічну і територіальну, які утворюють єдине і неподільне ціле. Проблемою зв'язку промисловості та житлових масивів займалися багато теоретиків Заходу. Рішення цієї проблеми, стосовно тільки до оселі і відпочинку, знайшло своє відображення в американській містобудівній практиці, коли були сформовані та реалізовані принципи мікрорайонної забудови К. Перрі та Т. Адамса. В Україні , зокрема у Харкові, у період індустріальної масової забудови, побудована величезна кількість мікрорайонів, які продовжують експлуатуватися. Існує можливість проаналізувати наскільки життєвими виявилися теоретичні принципи, які була закладені при проектуванні мікрорайонної забудови. Аналіз практики використання мікрорайонів виявив, що територія мікрорайону розтягувлася на кілометри, багатоповерхові однотипні будинки розподілялися по величезним дворам-пустирям, що створювало безгоспні території; відсутність розвинутої інфраструктури; недолік паркувальних місць; відсутність соціальних або сусідських зв'язків. Розділення пішохідних та транспортних шляхів на практиці значно збільшило крок формування вулично-дорожньої мережі.
Спроби «примирення» антагоністичних класових протиріч за допомогою тих чи інших форм колективного розселення були настільки ж ефемерними, як і мрії про «досконале суспільство» соціалістівутопістів та їх послідовників.