ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ ТРІЩИНОСТІЙКОСТІ ЗВИЧАЙНИХ ТА ПОШКОДЖЕНИХ ЗАЛІЗОБЕТОННИХ БАЛОК, ПІДСИЛЕНИХ ВУГЛЕПЛАСТИКОМ, ЗА МАЛОЦИКЛОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ ВИСОКИХ РІВНІВ

Анотація

Представлені основні результати експериментальних досліджень тріщиностійкості звичайних та пошкоджених і доведених до граничного стану за I групою у попередніх дослідах залізобетонних балок, підсилених фіброармованим вуглепластиковим полотном (ФАП) у нижній розтягнутій зоні та на приопорних ділянках. Згідно з прийнятою методологією був виконаний натурний експеримент за чотирьохфакторним трирівневим планом Бокса-Бенкіна В4. Випробування дослідних зразків здійснювали за схемою однопрогінної вільно обпертої балки, почергово завантаженої то зверху, то знизу двома зосередженими силами без зміни її (балки) положення. Під час випробувань дослідних зразків-балок на дію короткочасного одноразового та малоциклового навантажень слідкували за утворенням, розвитком та шириною розкриття тріщин на їхній поверхні. Ширину розкриття нормальних тріщин визначили на рівні розтягнутої робочої арматури, а похилих − посередині висоти балки в місцях, де візуально вона виявлялася найбільшою. Завдяки прийнятій методології отримані нові експериментальні дані для суттєвого уточнення фізичних моделей роботи похилих перерізів прогінних залізобетонних конструкцій за дії малоциклового повторного навантаження високих рівнів, в результаті чого вперше визначений системний вплив на тріщиностійкість.