ГЕТЕРОГЕННІ ПРОСТОРОВІ СТРУКТУРИ У РАННЬОМОДЕРНИХ УКРІПЛЕНИХ МІСТАХ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Анотація

Стаття покликана поставити питання застосування семіотичного підходу у дослідженнях історичних фортифікацій у містах степового порубіжжя Правобережної України. Історичні фортифікації у вітчизняній архітектурній науці дотепер не розглядались з точки зору семіотики. У якості методики дослідження використано підхід Н. Симиненка до теми середньовічної та ранньомодерної архітектури, в якому середньовічні методи у будівництві за аналогами, відштовхуючись від топографії місцевості та її контексту, відноситься до функціонального, топологічного, а модерний - за попередньо розробленим архітектурним проектом чи планом, – до естетичного, геометричного. Ренесансова урбаністика, як перехідна форма між ними, містить складові їх обох, у різних співвідношеннях та комбінаціях. Доведено, що таке трактування цілком вкладається у канву знань про українські історичні фортифікації розглянутого часу. Сукупність старих топологічних та нових геометричних композицій у історичних містах пропоновано вважати гетерогенними, тобто, неоднорідними просторово-планувальними урбаністичними композиціями. Такий тип є широко представлений в Україні, що підтверджується автором на прикладах окремих міст. У статті також синтезовано авторське бачення еволюції урбаністичних ідей в Європі на тлі переходу від топології до. Виділено три періоди, які характеризувались різним ставленням до місця фортифікацій у системі міста та ролі архітектора-фортифікатора. З’ясовано, що пік урбанізаційного процесу в Україні прийшовся на той період, коли тодішні теоретики архітектури вважали фортифікації суто утилітарним компонентом, до проектування та розбудови якого мають бути залучені виключно військові інженери та пушкарі. Це пояснює факт тривалого існування міст Правобережної України у формах, де ренесансова вулична мережа кореспондує з архаїчними системами міських укріплень, розрахованих на оборону від кочовиків. Таким чином, робиться висновок, що навіть у містах без сучасних бастіонових фортифікацій на рубежі XVI-XVII ст. застосовувались актуальні на свій момент ідеї, які втілювались через фільтр доцільності їхнього використання на порубіжних теренах.