ЕВОЛЮЦІЯ МІСТОБУДІВНИХ РІШЕНЬ МАСОВОЇ ЗАБУДОВИ ВІД ІНДУСТРІАЛЬНОГО ПЕРІОДУ ЗАБУДОВИ 1960-1980 РР. ХХ СТОЛІТТЯ ДО ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ (НА ПРИКЛАДІ МІСТА ХАРКОВА)

Анотація

Масова забудова великими архітектурно-містобудівними комплексами, такими, як мікрорайон, житловий район, планувальний район, показала всі свої кращі і гірші сторони. Це відбулося завдяки колосальним обсягами будівництва, широті географічного поширення, повноті нормативно-методичного забезпечення проектування, технічного та технологічного оснащення будівництва. Приблизно три чверті міського населення нашої країни проживає саме в багатоповерхових багатоквартирних будинках. З огляду на те, що на міста припадає близько 70 відсотків всього населення України, то такий тип житла дійсно для українців залишається основним. Актуальним є аналіз доцільності архітектурно-планувальних принципів освоєння території під масову забудову, застосовуваних у попередні часи, та використання кращих здобутків їх застосування у сучасних умовах. У статті проводиться аналіз еволюції містобудівної структури великих житлових утворень періоду масової забудови 1960-1980 років ХХ століття на прикладах міста Харкова, як одного з надвеликих міст України, та визначення основних містобудівних напрямків розвитку сучасного масового житлового будівництва. Визначені загальні напрямки розвитку містобудівних рішень житлової забудови: використання
різних видів угруповання житлових будівель для створення високощільних житлових утворювань; стійка перевага точковій, квартальній та периметральній забудові; наголошено, що в даний час моделі забудови міських мікрорайонів з використанням точкових будинків-веж закладають небезпеку отримання нової одноманітності масової житлової забудови, але вже на другому типологічному рівні, закладена в них ступінчаста система обслуговування несе в собі ті ж недоліки, що і в 1960-1970-і рр., нерентабельність дрібних установ обслуговування. Охарактеризований пошук оптимальних форм житлових комплексів, що лежить на шляху змішаної житлової забудови в поєднанні з функціональною системою обслуговування, максимальним поділом пішохідного і транспортного руху, індивідуалізації архітектури житлових будівель та підвищення рівня благоустрою територій.